Маленька дівчинка вже багато тижнів лежала хвора. Лежала, стогнала, заплющивши очі. Побачило сонечко хвору дівчинку. Жаль йому стало її. Нахилилось воно над її голівкою й тихо прошепотіло:
— Візьми, дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями. І чотирьох нещасних можеш зробити щасливими. На кого направиш промінь, той і стане щасливий.
Розплющила дівчинка очі, бачить, на грудях у неї лежить чарівне намисто, чотири промені на стіні грають. «На кого направити щасливі промені? — думає дівчинка. — Хто в нас нещасний?». Подумала та й зітхнула, бо тяжко нещасні були бабуся, дідусь, тато й мама. У бабусі зуб болить, у дідуся ліжко скрипить, тато горілку п’є, мама сльози ллє.
Направила дівчинка чарівний промінь на бабусю і зуб у неї перестав боліти. Направила промінь на дідуся — ліжко скрипіти перестало. Направила промінь на тата — перестав горілку пити. Направила на маму — перестала мама сльози лити, радісно усміхається. Про себе, про свою недугу дівчинка забула. Та коли всі люди стали щасливі, вона стала найщасливішою.