Ішов піп до церкви, а Іван швиденько йшов на роботу. І стрітилися обидва. А про того Івана всі говорили, що він брехун. Де ступить, там і збреше. Піп і каже Іванови: — Брехни що-небудь, Іване.
— Отченьку, я тепер не маю коли, бо кваплюся за тарелями. Тут на одну вулицю вище міняють файні писані тарелі за попіл.
І побіг Іван. А піп постояв, подумав та вертається додому і каже попади:
— Набирай, жінко, попелу та виміняєм за него файних писаних тарелів. Це тут недалеко на вулиці.
Жінка набрала попелу і пішли обоє за тарелями. Ходять, шукають, а то нічого нема. Нарешті піп сказав:
— Не мав коли Іван, а все-таки збрехав.