Якось вранці циганка каже до цигана:
— Піду попід хатами та напрошу зерна, а ти змелеш, просієш. А потім я наварю вареників.
Мале циганя зіскочило з печі і радісно вигукує:
— А я буду їсти по п’ять, по п’ять!
Циган так розсердився, що схопив ременя і почав бити циганя, примовляючи:
— А не скупись! А не скупись!