Один чоловік послав свого сина на три роки до коваля вчитися.
Через деякий час прийшов батько поглянути, як син учиться, і застав його за тяжкою роботою. Розсердився старий і почав сваритися з ковалем:
– Я привів сюди свого сина не наймитувати, а вчитись і за це плачу тобі гроші!
– Ну, тоді хай дивиться, як треба усе робити,– відповів коваль,– а через три роки побачиш, чого він навчиться.
Поставив коваль для свого учня ліжко, і хлопець, лежачи, дивився, як коваль працює.
Минуло три роки. Прийшов батько забрати сина й питає:
– Чи навчився він тепер ремесла?
– Атож! – запевнив коваль.
– Ну, тоді годі тринькати гроші,– зрадів батько і пішов із сином додому. Скрізь він хвалився сином-ковалем.
Батьковому братові хотілося побачити, чого навчився племінник, і він попрохав його викувати два лемеша, пообіцявши за гарну роботу добре заплатити. Дядько дав заліза і спитав, скільки треба вугілля.
– Чотири пуди,– сказав майстровий.
Дядько витріщив очі і подумав: «Видно, добре його навчили!», та мовчки дав паливо.
До сніданку кував хлопець, але нічого у нього не виходило.
Прийшов дядько поглянути, що племінник викував. Побачивши, як той гамселить молотом, спитав:
– Скоро леміш вийде?
– Вийде, але не леміш,– відповів племінник,– коли хочете, зроблю вам добрячу косу.
– Та роби вже косу!
Вже й обід минув, а хлопець усе кував. Прийшов дядько поглянути, яка там коса, і побачив, що заліза вже мало, а коваль усе гепає по кувадлу.
– Де ж коса, чи вже готова? – спитав дядько.
– Ні, не вийде й коси. Але якщо хочете, зроблю хорошого ножа.
– Ну, то змайструй ножа!
Хлопець роздмухав міхом великий вогонь, розпік рештки заліза і заходився знову кувати.
Ввечері дядько знову завітав до кузні, але ніж так і не був готовий.
– Ніж не вийде,– сказав коваль,– та якщо хочете, я зроблю вам такий пшик, якого ви ще не бачили!
– То зроби хоч пшик, коли нічого іншого не вмієш,– погодився дядько.
Хлопець зібрав докупи решту залізяччя, кинув у воду – а вона пш-ш-шик!
– Ну як, гарний був пшик? – запитав племінник.
– Хвацько! – похвалив дядько.– А скільки ж тобі за роботу?
– Дайте мені п’ятдесят, це для вас небагато.
– Твоя правда, – мовив дядько, – п’ятдесят ти отримаєш.
І всипав ковалику п’ятдесят різок.
Дізнався батько про «успіхи» сина та й віддав його знову до коваля вже по-справжньому вчитися ремесла.