Підійшов якось олень до берега моря, попив солоної водички, вимив копита і стоїть, відпочиває. Аж висунулася з води риба пічкур і каже:
– Дивуюся я на тебе, північний оленю, який ти негарний. Роги в тебе криві, живіт великий, а ноги тонкі й криві.
Олень підчепив рибу пічкура рогами та й викинув його на берег.
Лежить пічкур на камінні, задихається.
– Кинь мене назад у море, друже, бо висохну й помру я тут, – благає оленя пічкур.
Пожалів олень пічкура.
– Добре, – сказав олень і кинув пічкура назад у воду.
Знову стоїть олень, гріється на сонечку. Аж через деякий час пічкур знову висунувся з води й почав насміхатися.
– От є у тебе чотири ноги, а плавати ти не вмієш! А до того ти ж горбатий і дурний!
Знову підчепив олень пічкура рогами і викинув на берег.
Смикався, смикався пічкур, та все марно. Знову заблагав він:
– Кинь мене назад у море, бо помру! Присягаюся не глузуватиму з тебе більше!
Дивиться олень, дійсно, помирає пічкур. Знову пожалів його й кинув у море.
А пічкур полежав трохи на піщаному дні, поки не повернулися до нього сили, та й знову висунувся з води:
– Гей, а чого в тебе навіть хвоста немає? От же потвора! Гидко дивитися!
Розсердився олень, викинув пічкура далеко на берег, а сам побіг у гори.