Жив у нашому селі жадібний багатій. За своє довге життя багатьох він перехитрив і обібрав, але жодного разу не прогавив своєї вигоди.
І ось настав йому час вирушати в підземне царство Янь-вана. Він неспокійно крутився на ліжку і щось нерозбірливо бурмотів. Його старший син нахилився і запитав:
— Тату, що ти хочеш сказати?
— Нічого, тільки я не можу спокійно вмерти! – прохрипів старий.
— Чому? Що тебе турбує?
— Та ось одного разу я ходив до твоєї двоюрідної тітки пити вино і не зміг виловити останній пельмень і він залишився в чашці!
— Дивно, що тут мудрого, насадив би його на паличку!
— Так на паличці вже був один!
— Ну, а той треба було покласти в рот!
— Але і в роті вже був пельмень!
— То чого ж ти його не проковтнув?
— Не зміг, у горлі стирчав ще один пельмень!..