Як був собі чоловік та жінка, та була у них овечка. От та й пішла вона собі пастись та й зав’язла у хмелі. Прийшов козлик, вона його й просить: «Витягни мене відціля!» Козлик послухав її, пішов та поперед неї став та й дереться, й дереться, а вона за ним, — поки й вибрались.
Тоді біжать: козлик через ямку — й вона через ямку; козлик через тин — і вона через тин; козлик ускочив у капусту — і вона у капусту. Чоловік як узяв хворостину, як узяв лупити по боках… Вона вже стала не своїм гласом ревти. Чоловік подумав… Узяв ворота одчинив — та на шлях, на шлях вигнав, та ще бив.
Вона послі і йде до козлика та й каже: «Отак мене за капусту попобив!» А він їй і каже: «А чого ти задивилась?» Тоді вони стали поміж собою балакать. А овечка й каже: «То ж то треба пастуха слухать, як пасе!»
От побратались вони та стали жить та поживать та добро наживать.