Жив собі пан. Було в нього троє робітників. Перший був коваль, другий кожум’яка, а третій — кухар. Ходив пан у короні. В гарному шкіряному одязі, їв смачні страви. Та не було в пана чоботаря.
От одного разу син господаря зробив чоботи. Такі гарні, що й надивитися не можна. Не пройшло й тижня, як ті чоботи розлізлися. Що ж робити?
— А піду я до хлібороба, — говорить син батькові.
Пішов, прохав, щоб хлібороб пошив чоботи. Приходить панич через неділю. Бачить чоботи та й каже:
— Які прекрасні чоботи, червоні та такі до ладу, — зрадів син пана.
Але знову прикрість — чоботи розлізлись. І от панич збирається в далекі краї шукати чоботаря.
Йде, йде, йде через поля, через ліси і гори. Одного разу він забрів в село, та знайшов чоботаря. Заходить син пана до його майстерні і говорить:
— Я, пана син, пройшов багато сіл і міст, поки тебе знайшов, будь ласка, поший моєму татові чоботи.
І пошив чоботар такі чоботи, що ні в казці сказать, ні пером описать. Такі чудові! Щедро нагородив панич чоботаря, а також запропонував жити у свого батька.
З тих пір всі навкруги носили його взуття, бажаючи чоботарю доброго здоров’я.
Летів через гори сірий горобець, а цій казочці кінець.