Папуга звила гніздечко на дереві в пустелі й знесла яєчка. Побачила лисиця та й каже:
– Агей, папуго, кинь мені одне яєчко, бо як не кинеш, тебе саму з’їм.
Бідолашна папуга не знала, що лисиця не вміє лазити по деревах, і злякалася.
«Краще вже нехай моє яєчко з’їсть, ніж мене саму»,– подумала вона й кинула лисиці яєчко.
Лисиця з’їла, а на ранок знову приходить. Злякалася папуга й цього разу віддала ще одне яєчко. Так лисиця щодня з’їдала по одному яєчку.
Сидить папуга й плаче. Коли це прилітає ворона й питає:
– Чого ти, папуго, плачеш?
А та й відповідає:
– Як же мені, сестронько, не плакати? Щодня я несу одне яєчко, сподіваючись вивести пташенят.
І щодня приходить лисиця й з’їдає його, бо якщо я не віддам яєчко, то вона з’їсть мене саму. І я ніяк не можу вивести пташеняток.
А ворона й каже:
– Навіщо ти кидаєш лисиці яєчка? Вона ж не вміє лазити по деревах. Якщо вона й сьогодні прийде, не давай нічого, а добряче викажи їй. Коли ж вона запитає, хто тебе навчив, відповіси – подруга ворона.
Лисиця, якій припали до смаку яєчка папуги, прийшла, звісно, й наступного дня.
– Як ся маєш, папуго? – запитала вона.
Папуга промовчала.
– Кинь яєчко, папуго! – гукнула лисиця.
– Нічого я тобі не дам і не сподівайся! – озвалася папуга.– Лізь сама на дерево.
– Хто ж це тебе навчив? – запитала лисиця.
– Моя подруга ворона,– одказала папуга.
«Стривай же, ворононько,– подумала лисиця,– ось я тобі віддячу!» – Та й пішла. Іде, аж бачить – летить угорі ворона, ледь-ледь крилами махає.
Лисиця непомітно лягла, прикинувшись мертвою.
А ворона літала-літала, коли це глип – лежить лисиця, вивалила язик.
Спустилась ворона на землю й ну нищечком скрадатися до лисиці. А тоді вже й на голову сіла та й дзьоб у язик.
А лисиця й схопила її в зуби.
Ворона й мовить лисиці:
– Постривай, я тобі скажу щось, а тоді вже їж мене, смачніше буде.
– Гаразд,– погодилася лисиця,– чому б не послухати, кажи!
– Перш ніж мене з’їси, перейди в мою віру.
– Як же це – перейти? – запитала лисиця.
– Скажи тричі: «кар-кар, пані вороно». От і перейдеш.
Спробувала лисиця каркнути раз-другий, а ворона й вилетіла з рота.
Отак ворона обдурила лисицю.