Один пекар замісив уночі тісто і, чекаючи, поки воно піійде, ліг подрімати, вирішивши про себе, що не проспить. Але заснув міцно і прокинувся лише вранці. Прокидається в страху і думає: тісто, мабуть, зіпсоване, і він зазнав величезних збитків.
– Боже мій! Уся випічка пропала, гроші пропали! І де я візьму муку на завтра?
Побіг він у пекарню і остовпів від подиву: хліб випечений і розкладений по полицях. Покупці миттю розхапили всі буханці — хліб виявився на диво смачним!
Наступної ночі пекар знову поставив тісто і ліг спати, і знову хліб виявився смачно випеченим. Пекар почав робити так щоночі і розбагатів. І ось одного разу каже він своїй дружині:
— Давай, сховаємось і подивимось у замкову щілину, хто за нас так старанно працює?
Заглянули вони опівночі в замкову щілину і побачили, що до пекарні зайшов якийсь маленький бідний німець у обірваному одязі і, зняв із себе сюртук, засукав рукава і почав працювати. Закінчивши роботу, він одягнувся і зник.
Чоловікові та дружині шкода стало німця. Другого дня вони купили йому новий сюртук і поклали його в пекарні. Але, на жаль, одяг як лежав, так і залишився лежати. А німця і слід пропав. Тут вони зрозуміли, що то був не німець, а гном.