В одному підводному королівстві, в глибинах моря жила чудесна русалка невимовної вроди. Звали цю красуню моря Маргарита. Її матуся померла, коли русалочка була зовсім маленькою. На згадку про себе вона залишила три речі: акваріум із золотою рибкою, перстень і лист, який перед смертю наказала відкрити, коли русалочці виповниться 18 літ. Батько русалочки, морський цар, завжди був у морі. Він здіймав шторми та бурі, коли на горизонті з’являлися пірати, допомагав бідним рибалкам, заганяючи косяки риби в їх сіті. Йому ніколи було бавити доньку, тому росла вона серед морського роздолля разом з морськими жителями.
Маргарита була веселою і пустотливою русалочкою. Цілими днями вона плавала у відкритому морі, морські зірки заколювала собі в довге волосся, плавала наввипередки з морськими кониками, каталася на спинах добрих дельфінів.
Час сплив непомітно, Маргариті виповнилося 18 років. У той день русалочка відкрила материн лист. Мати просила доню зняти з руки перстень і згодувати золотій рибці. Потім слід було випустити рибку біля скалистих рифів острова, що височів посеред моря. Мало хто з відчайдухів наважувався дістатися сюди, хоча риба тут ловилася рідкісна, яку так дорого купляли на суші до царського столу. Тож і золота рибка з заповітним перснем повинна була потрапити туди ж. Маргарита не знала, що у молодого царенка теж був срібний перстень і він шукав по всьому світу свою половинку. Вона виконала материн заповіт, але не попливла назад у свої води, а стала бавитись з дельфінами поблизу, щоб побачити, кому ж дістанеться її улов.
На той час до острова приплив лише один човен з одним рибалкою. То був гожий юнак у простій полотняній сорочці. Його обличчя, руки були золотими від загару і солоної морського вітру, лляне волосся вигоріло на сонці і сонячні зайчики бавились ним, закриваючи золотими пасмами голубі очі кольору неба в погожий день. Серце русалочки затріпотіло, як піймана в тенета рибка. Вона тихо підпливла до човна, і, як тільки закинув юнак сітку у море, вона піймала свою рибку і сама закинула у сіть.
На другий день морський берег був свідком того, як у море вийшов царський фрегат і направився до острова, де була спіймана золота рибка. Це царенко вирушив на пошуки своєї нареченої. Поряд з ним стояв на борту і бідний рибалка, показував шлях до того місця. Маргарита не знала, що задумали люди на кораблі і підпливла дуже близько, щоб ще раз побачити того, хто вразив її нещодавно.
Коли її голівка виринула з води, царенкові слуги закинули сіті і витягли русалочку на корабель. Але як тільки стала вона на палубу корабля, то кинулась до рибалки в обійми. Розсердився царенко, наказав прив’язати до ніг хлопця якір і викинути у чисте море. Тяжко заридала русалочка. Її плач почув батько, цар морський. Підняв він хвилі на морі до самого неба, сховав сонце за чорні-пречорні хмари, розгойдав нещасний фрегат вітром штормовим невгамовним. Затріщали щогли, розколовся корабель на дві частини і сховався навічно в морських глибинах.
А русалочка знайшла на дні морському свого рибалку, звільнила від якоря і забрала в свої рідні пенати. Коли стих шторм на морі, морські коники принесли русалочці два срібні персні, що випали з рук царенка. Так і живуть в морських глибинах русалочка Маргарита та її суджений і досі.