Був собі дід та баба, та посіяли вони гороху. Повадився в город пиндик горох красти. Баба каже дідові: «Піди ж таки, діду, убий пиндика, а то пропаде весь горох».
Пішов дід пиндика бить. Іде по дорозі — лежить довбня та й питає: «Куди ти, діду, ідеш?» — «Іду пиндика бить». — «Возьми мене з собою!» — «Чіпляйсь за бороду». Довбня і почепилась.
Іде дід по дорозі — біжить півничок. «Куди ти, діду, ідеш?» —
«Пиндика бити». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Півничок почепився.
Іде дід по дорозі — біжить уточка. «Куди ти, діду, ідеш?» — «Пиндика бити». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Уточка причепилась.
Іде дід по дорозі — повзе рак. «Куди ти, діду, ідеш?» — «Пиндика бить». — «Возьми мене з собою!» — «Чіпляйсь за бороду». Рак причепивсь.
Іде дід по дорозі — лежить шило. «Куди ти, діду, ідеш?»-
«Пиндика бить». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Шило й причепилось.
Іде дід дальше. Лежить лико. «Куди ти, діду, ідеш?» — «Пиндика бить». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Лико причепилось.
Іде дід по дорозі. Лежить кізяк. «Куди ти, діду, йдеш?»-
«Пиндика бить». — «Возьми мене з собою». — «Чіпляйсь за бороду». Кізяк причепивсь.
Прийшли до пиндикової хатки: кізяк на поріг, лико під поріг, а довбня на хату, рак під лавку, шило на лавку, півник на жердку, уточка під піч. А в печі горить та й пищить: «Пи-пи-пи! Прийшли пиндика бить!»
А він біжить та й кричить: «Хто мене сміє бить? Хто мене сміє бить?!» Тільки що на поріг, та й на кізяку підсковзнувсь, впав та й в лику заплутавсь. Шило його коле, рак щипа, а уточка біга по хаті та й кричить: «Так, дітки, так! Так, дітки, так!» А півень сидить на жердці та й кричить: «Бийте, бийте та й подайте сюда! Бийте, бийте та й подайте сюда!»
А довбня з горища як бухне, та й вбила пиндика. Дід взяв його та й поніс додому, а баба каже: «Тепер горох цілий буде!»