А то й раз якийсь піп дуже не любив казання говорити. То одної неділі виходить на казальницю, так каже:
— Мої дорогі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казання казати?
— Ні, не знаємо, — кажуть люди.
— Бо, коли ви не знаєте, то й я не знаю, — каже піп та й зліз з казальниці.
На другу неділю знову піп на казальницю.
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам буду казати казання?
— Знаємо, — кажуть люди.
— Ну, коли знаєте, то нема вам що й казати.
Приходить на третю неділю. Вже собі люди міркують, як би то його зробити? Змовилися собі… Вилазить піп на казальницю.
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казати казання?
То одна половина людей у церкві каже: «Знаємо», — а друга каже: «Не знаємо».
— Так? — каже піп. — Ну, то й добре! Хай ті, що знають, та скажуть тим, що не знають. Благоденствіє господнє на всіх вас!
Так уже й було по казанню.