Одного разу, лисиця-хитрі очі – пухнастий хвіст повільно підкралася до фермерської садиби і потягнула жирного півня.
Піднявся страшний гвалт, і всі кинулися у погоню за злодійкою.
Лисиця мчала щодуху, але Півня з зубів не випускала.
Але Півник – червоний гребінчик, дзвінкий – голосочок зовсім не хотів дістатися лисиці на обід. Поки вона бігла до своєї нори, він думав і придумав, як змусити Лисицю – злодійку роззявити пащу. Він ласкаво і улесливо почав прмовляти до неї :
“Ну, ці люди дурні, що хочуть зловити тебе, Лисичко! Хіба їм вдасться наздогнати нас! ”
Лисиці сподобалися такі слова: зрештою, вона була не лише хитрою, але й марнославною. А Півник – червоний гребінчик, дзвінкий – голосок продовжував:
-Але все -таки, хоч вони і не зможуть тебе спіймати, неприємно, що вони переслідують нас та ще й кричать: “Тримай злодія! Тримай злодія! ” Я б на твоєму місці крикнув їм: “Це мій півник, він зовсім не крадений!” Люди відчепляться і ти спокійно добіжиж додому.
Лисиця не витримала, розкрила пащу, підняла голову вгору і прокричала:
– Це мій півень!
А Півник – червоний гребінчик, дзвінкий – голосочок не втрачав часу марно і кинувся навтьоки. Тільки його лисиця й бачила.