Було це давно. Одна дівчинка не вірила, що Миколай справді ходить по хатах і кладе дітям подарунки вночі під подушку. Вона вважала, що це робить хтось із її родини. А подарунки кожен рік були гарні. Ось вона вирішила напередодні свята Миколая вигнати з хати всю родину. В хаті вона мала бути сама. Якщо буде подарунок, значить, це справді робить Миколай.
Настала ніч. Дівчинка вигнала всіх з хати, заперла двері і чекала. Вона заснула і їй снилося, що Миколай кладе їй під голову велику лозину. Аж у голову давить. А надворі від морозу мерзне родина.
Дівчинка прокинулася і зрозуміла, що лозина справді велика і давить. Вона кинулася надвір. Мороз аж тріщить. А вся родина в нових теплих кожухах, валянках і рукавицях, і в кожного торба солодощів.
Дівчинка все зрозуміла. Миколай справді був. Але які вчинки, такий і подарунок.