Було це давно. Циган людей на родини покликав.
— Приходьте, добрі люди, завтра до мене, бо має дитина народитися.
Ідуть люди до цигана і несуть хто що: хто буханець хліба, хто шматок сала, хто — гладущик молока.
Прийшли у двір. Циган ці подарунки позбирав та й пішов у хату. Люди чекають, а цигана нема та й нема. Ось виходить він та й каже:
— Вибачте, добрі люди, родин сьогодні не буде. Дитя показалось і сховалось. Приходьте завтра.
Постояли добрі люди. Помовчали та й пішли, але більше до цигана не ходили.