Бідний і багач мали якось разом поле і засіяли одним насінням. Але бідному Господь поблагословив і йому вродилося, а багатому — ні. Ото багатий відцурався свого поля та й каже до бідного:
— То моє поле вродило, а не твоє.
Бідний розважає, а багатий і слухати не хоче, далі йому й кажe:
— Коли ти, бідняче, не віриш, то завтра вранці підемо на поле і нас сам Бог розсудить.
Бідний пішов додому. А багатий узяв на полі бідного викопав яму та посадив туди свого сина й каже до нього:
— Гляди, сину! Як я завтра запитаю, чиє це поле, то ти скажи, що це поле не бідного, а багатого.
Прикрив його соломою та й пішов додому. Ранком зібрали громаду, приходять на поле, багатий і питає:
— Скажи, Боже, чиє це поле бідного чи багатого?
— Багатого, багатого! — вилітає голос з середини поля.
А Господь з-поміж народу:
— Не слухайте! То убогого поле.
Розказав Господь усе народу і до багачевого сина промовляє:
— Будеш сидіти під землею, доки світа та сонця.
Отак-то і зробився кріт з багачевого сина.