Був у багатого пана пес, який добре йому служив. Але з роками зістарився, взяв та й здох. Ну, пан хоче його поховати, як християнина, бо пес мовби те заслужив усім своїм життям. От іде багач до попа та й каже:
— Хочу я свого пса старого поховати, як християнина. Поможіть зробити таке!
Піп каже:
— Що ти, здурів,— пса ховати по-людськи? Де таке видано? Ти що, хочеш мене з світу звести?
Але пан як сконфузився. Ходить по хаті, проказує до попа примовкою:
Ваша голова не пуста,
Та й моя не порожня,
Придумать, як зробить усе, можна,
Маю грошей повні баки,
Поховаємо собаку.
Та й витягає повні жмені грошей. Як забачив піп ті гроші, аж слину пустив. Узяв швиденько, приховав собі під рясу, а чоловікові говорить:
— Робіть малу домовинку, ніби на малу дитинку, будемо пса ховати.
Іде багач додому, робить домовину, ніби на малу дитину. Беруть вони вдвох з попом пса та й ховають, як християнина. Чоловік радий, і піп не хмуриться.
Але пройшло трохи часу, сусіди бачать, що то не людина похована, бо всі в багача живі, а тільки пса нема; то вже й догадалися, що собаку поховали.
Взяли та й написали жалобу аж у Лавру. Так і так, пса піп поховав, як християнина. А в Лаврі сполошилися:
— Як так? Не може такого й бути! Комісію послати та перевірить усе!
Злякався піп, труситься, до багача йде, журиться:
— Що ти наробив, ти мені сорому заробив!
А пан йому:
Нічого, батюшко,
Ваша голова не пуста,
Та й моя не порожня,
Придумать, як зробить,
Усе можна,
Маю грошей повні чани —
Мовчатимуть прочани.
Та й показує повні жмені грошей. Тоді багач коня осідлав і у Лавру поскакав, а з собою цапа рогатого на мотузці взяв. Зайшов до владики та й каже:
— Владико, владико, висвяти мені цапа рогатого на попа кудлатого.
Як розсердиться владика, як затупає ногами:
— Як ти смієш мене так просити, щоб із цапа попа зробити?!
Але пан заплатив чималенько. І все змінилося: постригли цапа на попа!
Пройшов тиждень. Приїздить владика у село порядок наводить, йде до церкви, став там під стіною і слухає. А піп у церкві аж тремтить з переляку, править, а в самого голос дрижить:
Ви курите люльку,
Я нюхаю та-ба-ку.
Ви висвятили цапа на попа,
А я поховав со-ба-ку.
Ви не винні,
Та й я не ви-и-не-е-ен!
А люди нічого не знають, переглядаються та хрестяться. Ну, тоді приїжджий батюшка злякався та й сказав людям:
— Неправда ваша, люди добрі, піп ваш поховав не пса, а християнина.
Та з тим із села й поїхав. Нічого не вдіяв, тільки сорому натерпівся.