Ішов москаль і просився в бабки на ніч. — Бабко, прийміть мене на ніч.
Бабка приймила. А він витягає двадцять копійок і дає бабці на спряток. Вона каже:
— Чо ти, дитино, боїшся з цими копійками? У мене сім тисяч, та я не боюся, а ти за ці копійки боїшся?
— Де ж вони у вас, ті сім тисяч, що ви не боїтеся? — питає москаль.
— А там, за образом.
Ляг москаль спати. Проспав, кілко поспав, та й встає.
— Чо’ ти так рано встаєш? — питає бабка. — У нас ще кури не піли, а ти встаєш.
— А як же, бабко, у вас кури піють?
— Кукурігу, — каже бабка.
— А у нас піють так: «Попіндюрив і пішов».
Та й пішов москаль. Приходить додому дід, а баба йому:
— Сеї ночі у нас москаль ночував. Здалеку. В його селі й кури піють не так, як у нас.
— А як же там кури піють? — питає дід.
— У них піють так: «Попіндюрив та й пішов». А дід каже:
— Бабо, то він нас попіндюрив. Ану подивися, чи гроші є. Баба за образ — грошей нема.