Один чоловік піймав соловейка і вирішив його вбити. Та пташка каже до нього:
— Не вбивай мене! Що тобі з моєї смерті? Краще пусти мене, і я тобі дам кілька гарних порад.
Чоловік зрадів і пообіцяв відпустити лише після того, як соловей розкаже про ці поради.
І каже соловей:
— Не їж того, що не годиться. Не шкодуй за тим, чого не повернути. Ніколи речам неправдивим не вір.
Почувши це, чоловік відпустив соловейка. А птах невдовзі повернувся, щоб подивитися, чи дотримує чоловік його порад. Підлетів птах угору і каже до чоловіка:
— Зле зробив, що мене відпустив. Якби ти знав, який я скарб маю, ти б ніколи, ніколи мене не пустив би на волю. В мене є дуже дорога перлина. Вона може зробити тебе багачем.
Чоловік вислухав соловейка і засмутився. Він почав гукати до пташки, щоб вона повернулась до нього, обіцяв турбуватися про неї. На всі прохання і вмовляння соловейко відповів:
— Тепер я пізнав тебе. Ти нерозумний чоловік. Все, чому я прагнув тебе навчити, даремна справа. Ти шкодуєш за тим, що вже не можна повернути. Неправдивим речам ти віриш. Бувай! Та згадуй в майбутньому про мої поради.
Соловейко полетів, а чоловік ще довго дивився йому вслід.