Єден чоловік хотів розбагатіти і не знав, що придумати. Шукав, шукав та й найшов файну сухеньку глину, як порошок. Та й набрав її повний міх і пішов на базар продавати. А давно були блохи. Став він з своїм мішком, а люде підходять і звідаються:
— Що ти там маєш? А він каже:
— То порошок од бліх.
І кожний хотів той порошок купити, та й усі почали ту глину брати. А єден звідався:
— А як користуватися тим порошком?
— Чекайте, най я продам ушитко, що в міхови є, а тоді всім разом скажу, як цей порошок блохам давати.
І всі люде стояли коло нього й чекали. А він то все продав, а тоді став далі од людей, би міг утікнути. Та й почав казати, а люде слухають:
— То треба блоху імити й пошкребтати її за черево. А вона одкриє рот, бо буде сміятися. І той порошок їй насипати до рота.
Та й утік.