Жили два браття. Оден був роботящий, а другий ледацюга. Роботящий жив добре, а ледащий був зовсім бідний. Лежить ледащий під грушею, а багатий брат іде попри него. Поздоровався.
— Ти куди, брате, йдеш? — питає ледащий. Цей відповідає:
— Іду до бога.
— Чого?
— Бо в мене так зародило, що не маю де дівати. Хочу спитати бога, що з тим врожаєм робити.
Ледащий каже:
— Скажи богови, аби дав мені те, чого в тебе забагато. Через деякий час вертається роботящий брат, а ледащий запитує:
— Ну як, був з богом?
— Був, — відповідає роботящий.
— Ну й що він сказав?
— Сказав: за то, що ти такий ледащий, відбере в тебе й цю послідню петечину.
А ледащий каже:
— Бігме не дам. Спалю, а не дам. Та взяв та й спалив свій петек.