Жили собі дід і баба. Ось настала зима, а в них нема що їсти. Розсердився дід і вигнав бабу з хати. Пішла вона до лісу і побачила гарну хатинку. Її стіни були з масла, стіл — з сиру, а побілена молоком. Поїла бабуся та й лягла на лавку спочити. А ввечері прийшли кози-господині. Вони подоїлися, зробили сир і, не помітивши бабусю, лягли спати.
Так було кілька місяців. Одного разу кози знайшли бабусю і захотіли її вигнати. Але та розповіла їм свою біду. Вирішили кози помирити старих. Надавали бабі всяких гостинців і вона пішли додому. Залізла на горище і дивиться. А дід сидить у хаті сумний та голодний. Вона й кинула йому грудочку сиру. А тоді зайшла в хату. Вони помирилися і жили довго-довго.