Був собі багатий Марко. Велике багатство мав, багато слуг. Він їздив на ярмарок торгувати. Одного разу їде він з ярмарку, і вийшов з хати чоловік і переходить його. Та й каже:
— У мене є одинадцять хлопців. Тепер народився дванадцятий. І я хочу, щоб ви були в мене за кума.
Марко розсердився і не хотів того. А потому пом’як і пішов за кума.
Коли охрестили дитину, Марко поїхав додому. І як ліг спати, йому вночі приснилося, що та охрещена дитина йому каже: «Що твоє, то буде моє». Рано встав Марко та й думає собі: «Що то може бути, що таке мені приснилося?»
Відтоді кожної ночі снилася йому та дитина і казала уві сні: «Що твоє, то буде моє». Тоді він пішов до того чоловіка і попросив його, щоби дав йому ту дитину. А чоловік поскорбів і не хотів віддати дитину. І не дав.
Багато разів приходив Марко до того чоловіка, бо йому все снилася дитина. І нарешті продав той чоловік Маркови дитину за великі гроші. Чотири роки було вже тоді дитині.
Купив Марко ґелетку, поклав того хлопця в ґелетку і добре заденчив *. І кинув з моста в воду. І попливла ґелетка рікою. А жінки прали на березі ріки, побачили ту ґелетку та й кажуть:
— Нова ґелетка плине. Добра буде на огірки.
Імили вони ту ґелетку, притягнули до берега, відкрили, а там хлопчик. Взяли вони його та й за чергою утримували, тиждень одна, тиждень друга. І перебував він у тім селі.
Коли хлопець виріс, йому сказали:
— Ти вже можеш робити. Іди служити.
І пішов він служити. А куди? До того Марка пішов, бо то багач.
Одного разу каже Марко до хлопця:
— Я хочу з тобою поговорити. Відки ти? Чий ти? З котрого села?
А хлопець каже:
— Я не знаю, відки я. Я з ґелетки.
Вчув це Марко і попіснів *. І дуже він зненавидів хлопця. Він хотів, би цего хлопця не було, бо ж снилося йому, що цей хлопець має у него все взяти.
А той Марко має великий човен. Хлопець відслужив, а він йому не заплатив. Але сказав, би вони їхали тим човном за море.
Марко сам сів на той великий човен, а до него ззаду був причеплений другий, менший човен. У той другий човен Марко посадив хлопця. Відтягнув Марко той човен на середину моря і відчепив його, лишивши хлопця серед моря без весел і без нічого. Марко думав, що хлопець утопиться. Той човен поплив сам по морю. Довго плив він, і пригнали його хвилі до берега. Хлопець вискочив на берег і зачав бігти. І стрівся йому якийсь чоловік і каже:
— Куди ти біжиш?
— Сам не знаю, куди біжу, — відповів хлопець і розповів йому свою історію.
А той чоловік сказав йому:
— Тут буде велика риба-кит. Ти штрикни на неї з берега. Але дивися, би вона тебе не з’їла. І риба-кит завезе тебе через море додому. Коли вона підпливе до берега, аби ти виштрик на берег. Виштрикни і йди до Марка.
Хлопець так і зробив. Доїхав на рибі до берега, виштрик і пішов назад до Марка. Марко дуже розсердився, як увидів його живого. Бо ні один ще відти не вернувся, а той вернувся.
А на великому Марковому човні було чарівне весло. Хто його йметься руками, то руки приростуть до того весла і має той тримати то весло, поки жиє. Бере Марко того хлопця в море і хоче втопити його. Але забувся та й хапнувся за то весло серед моря, і його руки приросли до весла. Хлопець виштрикнув з човна на берег, а Марко пропав, не годен був уже вернутися, бо руки його приросли до весла. І як йому снилося, так і зробилося. Лишився хлопець на Марковім господарстві.
Тоді скликав хлопець усі слуги, які були в Марка, і розділив той маєток на всіх слуг. А сам вернувся до свого вітця, якого довго шукав, але таки знайшов.