Один чоловік розповів падишахові таке:
«Якось я ходив по базарі та побачив, що птахолов продає двійко папуг. Мені стало жаль нещасних, тож спробував переконати продавця звільнити птахів. Мисливець зажадав за кожного папугу по одній срібній монеті, але ж то були всі гроші, які я мав! Стою і вагаюся: купити одного і відпустити на волю – буде нечесно. Врешті, я ввірився Богу і придбав обох папужок, виніс їх за міські ворота й залишив у гаю.
Коли птахи вмостилися на вехів’ї дерева, то промовили до мене людським голосом:
«Самі ми не можемо тобі віддячити, але ось тут під землею заховано скарб, викопай і візьми його собі».
«Дивно, – відповів я, – ви можете бачити те, що сховано від людського ока, а підступу птахолова не розгледіли!»
«Неможливо опиратися тому, що дано згори: раз вільно буде метикуватому скористатися своєю мудрістю, а іншого разу він, неуважний, втратить здатність бачити. Так ми не помітили пастки, а бачимо те, що заховано під землею».
Став я копати у вказаному місці і знайшов глиняний горщик, повний монет.
Отак слуга падишаховий волею Божою знайшов скарб».