Ця казочка — то бубликів в’язочка. Ось один бубличок — то бабин вузличок. А що там у вузличку? Ага, не догадались. Там бабин дідок Гопка. Він усьому раду в баби Федорі дає.
— Сій, бабо, жито, та будемо жити, — дід бабі радить та грабельки ладить.
Як посіє та й поволочить, дідові голови баба не морочить.
— Отак, бабо, посіяли вже ми жито, а весною гречку, тільки не роби мені суперечку.
— Ні, голубчику, сивий чубчику, не гречці сили дай, а посій конопельки.
— Оці мені твої витребеньки. А гречаники, галушечки для якої душечки?
Мовчить баба Федоря, щоб не було в хаті лиха й горя, бо знає: доки діда — доти
й хліба. Та й сховала у вузличок, мовляв, до весни, дідусю, суперечить зараз боюся.
Зелене жито сніг біленький накрив, земля спочиває, а дід Гопка смачні бублики з бабою споживає та хорошої весни дожидає.