Ходив леґінь до дівки. Та й закликали його до армії. А дівка вийшла заміж за другого. Він, той другий, був дуже простий чоловік. А той вислужив армію і вернувся. Та й каже молодій жінці:
— Ми з тобою мали шлюб брати. Але я в армію пішов, і не було в нас межи собою любови.
А вона каже:
— Не було, то тепер буде. Ти приходь увечері, а я буду на припічку спати.
— Добре.
А ввечері вона каже свому чоловікови:
— Ти лягай, сарачі, на припічку.
Той ліг на припічку та й ноги в піч поклав. А той парубок прийшов тихо вночі, помацав — е жінка на припічку! Він починає мацати далі, а чоловік як крикне:
— Хто тут такий?!
Той відскочив. Чоловік засвітив.
— Чого ти тут? — питає. А цей каже:
— Ми сперечилися з леґінями. Кажуть, що ти килавий. А я кажу, що ні. То я й прийшов помацати.
Пішов той, а жінка вийшла за ним надвір та й каже:
— Я завтра буду в тичках у городі. Приходь уночі.
Настала ніч, той прийшов у тички. А вона не сама вийшла, а чоловіка вислала в тички. Той прийшов, а чоловік питає:
— Чого ти тут? А той каже:
— У мої мами в кочерги держак уломився. До кочерги треба держака. То я хотів з цих тичок вибрати.
— То вибери собі, якого хочеш, — сказав чоловік.
Той вибрав собі держака, і на цему вони розійшлися. І більше він уже не хотів до чужої жінки приходити.