Було це давно-давно, ще за царя Хмеля, коли людей була жменя. Отоді в діда та баби була курочка ряба, яка весь час себе хвалила.
Одного разу знесла курочка яйце. І давай кричати про це:
— Куд-кудак! Знесла я яйце, як кулак!
Довго бігала, кричала і нічого не помічала. Чув це пес Сірко, який до яєць був ласий. Тишком яйце украв, з’їв та й мовчить про це.
Бідна курочка плакала всю ніч, а на ранок знов знесла яєчко. Тільки тепер вже мовчала.