Категорії
Казки Подніпров’я (Наддніпрянщини) Казки про тварин Казки Чернігівщини Українські народні казки

Про лисичку

Були собі дід та баба. Пішли вони у поле жита жать. На полудень вони собі взяли глечичок молочка. Прийшли вони на поле. Баба і каже до діда:

— Де б оце глечичок з молочком поставити нам в спряту?

— Постав, стара, цеє молочко в кущик.

Баба послухала діда і поставила в кущик. От пішли вони жать. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молочко, та голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже:

— Ну, глечичок, пошутив та й буде ж уже, випусти мою головоньку! Буде ж тобі, голубчик, буде!

Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби.

— Подожди ж, проклятий глечик! Не одстаєш, ну, так я тебе утоплю.

Побігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, всунула голову в воду, — повен глечик і набрався води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.

Хто казав, той медок лизав, а хто слухав, той медок нюхав. Ось тобі казка, а мені бубликів в’язка.

Питання та відповіді до казки "Про лисичку":
Чому лисичка не могла вийняти голову з глечика?
Що зробила баба з молочком?
Які дії вжила лисичка, щоб звільнитися від глечика?
Який наслідок мав план лисички?
Яка мораль цієї казки?