Жив колись у нашому селі один чоловік коло самого базару. Трохи несповна розуму. Грошей у нього ніколи не було, а він дуже полюбляв сир. Підійде до жінки, яка ним торгує і пробує на смак. Певно, не всім це подобалося. Гонять його, сваряться на нього. Тоді він іде додому, бере качалку і деко, повертається назад і як влупить качалкою по стойці, примовляючи:
— Дайте, дайте, ви ще не давали!
Звичайно, кожна жінка відсувалася від гріха подалі, бо може і по голові стукнути, він же недоумкуватий, швиденько клала йому в деко жменю сиру. Обійшовши сирний ряд, чоловік сідав у стороні під деревами і ласував сиром.