Служив один конюх у пана, а пан був дуже злий. Він завжди його лаяв або бив.
Одного разу пан сказав конюхові, щоб запряг коней, бо будуть їхати на базар. Вони їхали лісом, а у лісі були бандити. Пан дуже боявся їх.
І каже:
— Я залізу в мішок. Якщо питатимуть, що везеш, кажи, що дзвони.
Поїхали далі. Конюх змінив голос й кричить:
— Що везеш?
І своїм голосом відповідає:
— Дзвони.
Знову змінив голос:
— Зараз побачимо!
І б’є по мішку. А пан все: «День-бом!»
Їдуть далі дорогою. А пан кричить з міха:
— Якщо знову питатимуть, що везеш, скажеш, що скло. Може, бити не будуть.
А конюх знову змінив голос і кричить:
— Що везеш?
І каже сам собі:
— Скло.
І знову б’є по мішку, щоб показати, як скло б’ється.
Приїхали додому. Конюх розв’язує мішок і каже панові:
— Скажіть спасибі що я не сказав що ви в мішку. А то вам би ще більше перепало.