Жив собі у селі пан. Одного разу він поїхав у гості до міста. Вдало погостювавши, повернувся у свій маєток. Привіз пан багато гостинців, та ще й чаю запашного купив. Покликав до себе слугу та й наказав:
— Грицьку, звари мені чаю, та гляди, щоб був міцний.
Думав, думав Грицько, як його зварити, бо раніше не займався цим ділом. Взяв він у горщик води, закип’ятив, вкинув туди чаю, налив у мисочку, поставив на стіл та й гукає:
— Прошу, пане, чай пити!
А пан думає: «От який меткий у мене слуга!». Підніс рот до чаю та як поперхнеться. А потім взяв палицю та за Грицьком. Тікає Грицько від пана та й думає: «Ну, що я не так зробив? Може солі мало вкинув?».
Добре дісталося Грицьку від пана. З тих пір до кухні він і не підходив. Не його це діло — чай варити.