Колись давно Архангел Гавриїл скинув Диявола з неба, бо через його люди согрішили, він їх спокусив. Диявол побачив, що земля гарна і давай її палить огнем. Почали ліси горіть, дерева, трави. То як дим підніматися догори став чорний, а люди плакати, то Гавриїл схопив горшка з водою, що на небі стояв, і вилляв усю на землю. Вода розіллялась і річки стали на землі. А до того вода на землі також була, але вся в однім місці зібрана. А так стали річки.
Я як рано йду до криниці, то кажу до води:
Добрий день, Олеянна,
Од бога ти созданна,
Очищаєш ти луги, береги,
Каміння — креміння
Очисти мене, народженну,
Молитвенну Росинку.
Од усякого гора, неприятності.
Дай бог мир на світі,
Чисте небо, ясне сонечко.
Як так людина скаже, то вода цілительна стане.