Їхав чоловік з гаю і загубив рукавицю. Аж іде жаба. Побачила ту рукавицю, влізла туди та й каже:
— Хороший теремок, подобний теремок, да нема в йому нікого! Буду я тут жить.
Влізла жаба в рукавицю і сидить. Аж біжить миш:
— Хороший теремок, подобний теремок, да нема в йому нікого.
А жаба вискочила да й каже:
— Як то нема, шут твою ма!? А я жабка-проявка!
— А я буду, — каже миш, — мишка-хупишка. От живуть удвох. Аж біжить заєць:
— Хороший теремок, подобний теремок, да нема в йому нікого.
Жаба вискочила і каже:
— Як то нема, шут твою ма!? А я жабка-проявка.
— А я, — каже миш, — мишка-хупишка. А заєць каже:
— А я буду зайчик, ваш братик.
І живуть собі утрьох. Аж іде лисиця:
— Хороший теремок, подобний теремок, да нема в йому нікого!
— Як то нема, шут твою ма!? А я жабка-проявка.
— А я мишка-хупишка.
— А я зайчик, ваш братик.
— А я, — каже лисиця, — буду лисиця, ваша сестриця. Зайшла і та туди. Живуть уже там усі. Аж іде кабан:
— Хороший теремок, подобний теремок, да нема в йому нікого.
— Як то нема, шут твою ма!? А я жабка-проявка.
— А я мишка-хупишка.
— А я зайчик, ваш братик.
— А я лисиця, їх сестриця.
— А я буду, — каже кабан, — ваш пан.
— Ну, добре, — кажуть, — будем жить вп’ятьох. Живуть собі. Аж іде вовк.
— Хороший теремок, подобний теремок, да нема в йому нікого.
— Як то нема, шут твою ма!? А я жабка-проявка.
— А я мишка-хупишка.
— А я зайчик, їх братик.
— А я лисиця, їх сестриця.
— А я кабан, їх пан.
— А я, — каже вовк, — буду вовк, ваш поп.
Прийняли вони і вовка до себе. От зараз вовк жабу роздавив ногою, зайця з’їв, кабана з’їв, а лисиця утекла і мишка-хупишка утекла.