Жив в одному царстві, в одному государстві цар, і в його була гарна дочка Маркірсія, а в другому царстві жив Колдун. І йому сподобалась царівна, він рішив її вкрасти. Так і зробив. Цар сказав, що хто верне йому дочку, тому дасть півцарства свого і дочку оддасть.
От один юнак пообіцяв вернуть Маркірсію, а цар назвав його Протопеєм Прапорщиком і дав йому свій перстень. Сказав:
— Оддаси царівні.
Він зробив з своїм військом корабля і поплив до колдуна по морю. Залишив корабля на своїй території, а сам пішов до колдуна да влаштувавсь до нього на роботу. Колдун Протопею Прапорщику й каже:
— Можеш куди хочеш, туди й ходить, що хочеш, те й робить , тільки отой хлівець не одкривай.
Хлопець уже увійшов у довір’я до колдуна.
Один раз колдун каже:
— Я поїду у справах, буду завтра, а ти дивись за порядком.
Коли він поїхав, хлопець одкрив той хлівець, а у ньому і гуде, і реве, і кричить, Протопай хотів уже й закривати хлівець, а двері не закриваються, хоч як би не хотів їх закрити.
А Колдун уже приїхав і каже:
— Я ж тобі казав не одкривати цей хлівець.
Хлопець попросив пробачення і так оставсь на роботі.
На другий день Колдун каже:
— Я поїду далеко, не скоро приїду.
А у Протопея Прапорщика був ключ од кімнати, в якій була Маркірсія. Він пішов до неї, оддав перстень і каже:
— Я тебе якось заберу одсюда.
Вона клала на ніч перстень на вікно. Коли стража заснула, Протопей забрав царівну і тихо вони пошли до корабля. Там їх ждали заступник Протопея Прапорщика із військом. Коли вони пришли, Маркірсія каже :
— Я забула перстень на вікні.
Протопей Прапорщик наказав підождати, поки він сходить по перстень. Ну заступник каже:
— Пливемо додому, скажемо, що Протопей Прапорщик умер.
Коли хлопець вернувся, корабля не було. А колдун стояв перед ним, да почав виганять хлопця, давши йому ржаву шаблю і ржаву трохи надламану копійку. І каже:
— Махни три рази шаблею, і все буде перед тобою саме рубатися, а копійку підкинь і злови, то й буде тобі їжа. Попереджаю, що коли ти прийдеш додому, будуть гуляти свадьбу. Ти спокійно сядь і сиди. Коли цар третій раз скаже: „Вип’ємо за погиблого Протопея Прапорщика», візьми да й одягни той перстень.
Прийшов, справді гуляли свадьбу. Він сів, його ніхто не пізнав, бо був оброслий. Цар сказав третій раз:
— Вип’ємо за погиблого Протопея Прапорщика.
Він одягнув перстень. А той перстень як засіяв! Усі дуже здивувалися. І віддав цар дочку за Протопея Прапорщика. Так і свадьбу догуляли.
Одного разу до царя приїхав друг і йому сподобалась царівна. Він запропонував Маркірсії покинути Протопея і жити із ним. Ну, вона не погодилась. Друг царя направив на Протопея своє військо, та той своєю чудо-шаблею порубав усіх.
Потім друг царя каже Маркірсії:
— Дізнайся, що то за шабля.
Царівна і попитала. Чоловік розказав їй усе, що береже її під подушкою, щоб ніхто не вкрав. Вона її вночі і забрала. Почала Маркірсія жити з другом царя.
А Протопею Прапорщику приснився сон, що шабля поламалась і її викинули, а на місці шаблі було озеро, і на йому плавав один красивий лебідь. І коли накажуть його порубати, лебідь пір’я розпустить по світу, одна перина впаде коло нього, а він має її закопати.
Справді, було озеро і плавав лебідь. Коли його рубали і пір’я розпускали, одна перинка впала коло його. Прапорщик її закопав, а на місті перинки виросла красива яблуня. Її наказали зрубати і спалить, бо догадались, що то за яблуня. Яблуня шепнула Протопею:
— Коли мене рубатимуть і палитимуть, одна трісочка впаде коло твоїх ніг, ти її поклади десь у бур’янах.
Таке і сталось. Протопей поклав трісочку у бур’янах і побачив, як з неї утворивсь гарний кінь. Ну, його теж наказали зарубати. Кінь підбіг до хлопця і каже:
— Коли мене рубатимуть, до тебе одскакне мій зуб. Ти його візьми і поклади десь у себе вдома.
Він так і зробив, а з того зуба вилізла струнка, висока та гарна дівчина. Протопей Прапорщик одружився з цією дівчиною, і стали вони дуже багатими. А Маркірсія з другом царя стали бідними і дуже швидко померли.