Один рабин мав єдину доньку на ім’я Хана. Була вона і гарна, і розумна, і на диво, добре знала Тору, і читала напам’ять молитви. Багато розумних, благочестивих і освічених юнаків домагалися її руки, але рабин ніяк не міг вибрати для своєї дочки гідного нареченого.
Одного разу рабину, його жінці та дочці їхній Хані приснився батько рабина, реб Нахман, і сказав, що дівчина має вийти заміж за хлопця, який працює на сусідньому млині, і звуть його Шмулик.
Рабин вирушив до млина і спитав працівника Шмулика.
Вийшов до нього обірваний і тупий на вигляд здоровань. Рабин був збентежений, але все ж таки спробував заговорити з ним, проте хлопець виявився на диво тупим. Запитує рабин, чи вчився, мовляв, ти чогось, а той і грамоти майже не знає і навіть молитися не вміє. Все ж таки, виконуючи волю батька, рабин вирішив взяти з собою Шмулика. Запропонував нареченому пристойний одяг, але той відмовився зняти своє лахміття. Нема що робити. Сів рабин на воза, посадив поряд із собою нареченого, і поїхали вони до нареченої.
Побачивши такого нареченого, наречена зомліла, рідні та знайомі розплакалися, а наречений стоїть і посміхається. Почали готуватися до весілля. Рабин зітхає, жінка його сумує, наречена не перестаючи плаче. Раптом відчиняються двері і входить пастух з довгою палицею в руках і запитує:
– Де наречений? Ми з ним товариші — в одного хазяїна працювали.
Побачивши нареченого, він почав його обіймати та цілувати. Наречена та рідні, як побачили, який друг у нареченого, ще більше засмутилися. Стали просити пастуха, щоб той принаймні вмовив Шмулика зняти робочий одяг і одягти чистий.
— Зараз, — каже пастух і просить принести шовковий одяг та шапку.
Принесли дороге вбрання . Наречений переодягнувся, і тут сталося диво. Зі зміною одягу змінився і Шмулик. Він увесь засяяв. Обличчя стало осмисленим, погляд розумним, і він почав так мудро і глибоко тлумачити Тору, що навіть рабин не все розумів. Усі стояли зачаровані, вражені величчю мудрості нареченого. Наречена була у нестямі від радості і стоячи шепотіла подячні молитви.
Тільки тут зрозумів рабин, що в нього зять не проста людина, а ністар, один із тридцяти шести таємних праведників.
Весілля було дуже урочистим. Гості їли, пили та раділи щастю нареченого та нареченої.