За високими горами, за дрімучими лісами, за синіми морями жив собі Рік. І було у нього чотири дочки: Білокоса Зима, Весна-Красна, Гаряче Літечко, Золотокоса Осінь. Рік-батько наглядав за своїм господарством, а доньки гралися, співали і звеселяли батька. Сонечко позирало згори на пустотливих дітей і спостерігало за їхніми розвагами.
Доньки були різні, як за вродою, так і за характером. Зима була найстаршою і любила всіма верховодити. Весна і Літечко часто сперечалися з нею, і завжди перемагали свою сестрицю. А Осінь старалась всіх примирити, заспокоїти.
Пройшли роки. Доньки стали вже дорослі. Наближався день народження батька. Вперше сестри задумалися, що подарувати Року? Чий подарунок буде найкращий?
Кожна зачинилася у своїй кімнатці, щоб підготувати подарунок.
Прийшов очікуваний день. Білокоса Зима принесла срібний сніжок, мороз тріскучий, вітри холодні, ковзани, гори круті з санчатами. Весна-Красна подарувала тепло, спів пташиний, блакитні небеса, зелене листячко, червоні квіточки. Гаряче Літечко принесло червоні ягоди, медові груші, запашні яблука, налиті колоски, купання у річці. Золотокоса Осінь принесла золоті діброви, густі тумани, рясні дощі, повні комори.
Старий Рік-батько розчулився, приймаючи подарунки, і заплакав.
— Ніхто ніколи стільки мені не дарував. Кожна з вас постаралася на славу, догоджаючи мені. Усі подарунки гарні, але я одразу їх не використаю. Тому зроблю так. Спершу прийму дарунок Весни. Адже люди скучили за теплом, хай їх розважить пташиний спів, звеселить соковита зелень. Потім черга Літечка і Осені. А твій, Зимонько, подарунок буде останній, щоб відпочили люди від своєї праці і спожили все, що приготували.
Сестри задоволено заплескали в долоні, обнялися, розцілували батька. А Сонечко згори все дивилося та усміхалося. Бо й воно подарувало кожній сестрі свої жар та тепло.
Відтоді так і повелося: Весна змінює Зиму, Літо приходить на зміну Весні, Осінь підсумовує працю за рік, а Зима приносить довгожданий відпочинок від турбот.