Одна жінка каже своїй доньці:
— Слухай, дитино, не сиди без діла, роби що-небудь!
— Що ж мені робити, мамо? — спитала дочка.
— Роби те, що робить увесь світ.
— А як побачити, що робить цілий світ?
— Піди до сусідів і подивися.
Дочка й пішла до сусідів, там віяли жито. Пішла до других, там виварювали сорочки. Пішла до третіх, там пекли хліб.
Повернувшись додому, дочка вирішила робити те що й люди роблять. Взялась віяти жито, а що жита не було, то вона винесла надвір муку й почали її віяти.
Скінчивши цю роботу, взялась за іншу: скип’ятила води й виварила материні чоботи. Залишилася ще одна справа — посадити щось у гарячу піч: посадила порося, та й пішла до матері.
— Що, дочко скінчила роботу ? — спитала її мати.
— Скінчила, мамо. Провіяла муку, виварила ваші чоботи і спекла порося.