Був у тата син. Каже він татови:
— Я, тату, хочу ся женити.
Але цей син був трохи недомотаний. Тато йому сказав:
— Якщо ти хоч’ ся женити, то озми оцю вівцю і жени на ярмарок. Продай вівцю, купи мені щось, верни вівцю додому та й грошей принеси.
Узяв той син вівцю, веде на ярматок та й плаче. Приходить до ріки, а там перуть плаття дві дівки. Одна дівка подивилася на него і стала з него сміятися. А друга питає його:
— Чого ти плачеш? Розкажи мені. А він і каже:
— Я сказав татови, що хочу женитися, а тато дав мені вівцю і сказав продати її. Загадав купити, що йому треба, і завернути вівцю, і ще гроші йому принести.
А дівчина йому сказала:
— Ходи зо мною, я маю на це раду.
Прийшла вона з ним до себе додому, повісила випране плаття, щоб сушилося. Та взяла його вівцю, обстригла її і загнала в дах. Дала йому з вівці вовну і послала його на ярмарок. І сказала йому:
— Іди продай вовну, купи, що тато казав, і ще залиши грошей. Та прийдеш до мене, забереш вівцю і підеш додому.
Продав хлопець вовну, купив, що треба. Іде з ярмарку, повертає до цеї дівчини, бере вівцю і йде додому. Приходить до свойого тата, а тато питає:
— Хто тебе, синку, на це нарадив?
Бо він розумів, що син сам це не зробив. А син розказує, як було: вів вівцю, дві дівчині прали плаття, і одна сміялася з него, а друга порадила йому, що робити. Тато питає:
— Ти знаєш, де ці дві дівчині жиють? А він каже:
— Знаю.
— Іди, — каже, — приведи ті дві дівчині сюди. Скажи, що я просив, аби прийшли до нас у гості.
Пішов він і запросив тих дві дівчині. Прийшли вони в гості. Цего хлопця мама їх файно пригостила, а тато питає свого сина:
— Котра з тебе сміялася? Син відповідає:
— Ота, що сидить коло вікна. А та друга порадила мене, що я маю робити з вівцею.
Тато каже тим двом дівчатам:
— Ходіть зо мною.
І веде їх у комору. А в него в коморі було велике багатство. Питає тато тої дівчини, що сміялася. А друга ще в хаті була.
— Що тут, у цій коморі, бракує? А дівчина йому каже:
— Тут нічого не робити, лиш їсти та й спати, та й файно ходити. Тато каже:
— Ти не будеш моя невістка.
А відтак заводить до комори ту другу дівчину, ту, що стригла вівцю. І питає її:
— Ану скажи мені, небого, що тут, у цій коморі, бракує? А дівчина каже:
— Ойой, тут би не одну ніч не спати та й не їсти, аби все це утримати. І той ґазда узяв ту другу дівчину за невістку.