Бог ходив поміж людьми і давав кожному знать, коли йому вмирать. Підходить до однієї господи, а тин повалився, у хаті не прибрано, діти голодні. Запитує бог чоловіка:
— Чому так дожився, чоловіче?
— А мені завтра вже вмирать. Ніщо мені немиле, — відповів господар.
Далі пішов бог. Побачив господь, що пшениця сиплеться із колосочків нежата. А жінки сидять байдужі до цього.
— Чому не дбаєте про хліб насушний? — запитав господь.
— Та нас уже смерть за плечима чекає.
На землі скрізь було безладдя. Подумав господь і вирішив:
— Не дам знать, кому коли умирать.