В одному селі жили двоє юнаків. Одного звали Ньян Тху, іншого М’я У. Коли юнаки досягли зрілого віку, вони вирушили до міста, щоб навчитися якомусь ремеслу. Ньян Тху був дуже здібним і вивчив відразу декілька ремесел, а М’я У навчився тільки плести кошики.
У рідному селі молоді люди стали займатися тим, чого навчилися. М’я У плів кошики — з кожним разом все майстерніше, — і справи в нього пішли добре. Ньян Тху, який знав тепер багато ремесел, намагався займатися то тим, то іншим, але в жодному не досяг успіху. Задумався Ньян Тху:
— Чому це я, який так багато вміє, ніяк не можу досягти успіху? А М’я У, котрий тільки й знає, що кошики плести, вже розбагатів? Піду до мудрої людини і пораджуся з нею!
Вислухав Ньян Тху мудрець і повів його до лісу. У лісі на палях стояв бамбуковий будиночок. Мудрець наказав Ньян Тху залізти в цей будиночок, а сам почав його розхитувати. Ньян Тху трясло, гойдало, він хапався за все, що попадало під руки, але ніяк не міг втриматися на місці, доки не зрозумів і не вчепився, що було сили в один з бамбукових стовпів. І тільки міцно тримаючись за цей стовп, зумів встояти на місці. Коли мудрець побачив це, він перестав розгойдувати будиночок і дозволив юнакові спуститися на землю.
– Бачиш, Ньян Тху, – сказав мудрець, – як погано кидатися з боку на бік? Тепер ти розумієш, чому справи в тебе не ладнаються? Берися тільки за одне ремесло і докладай усіх сил, щоб досягти в ньому досконалості.