Був Степан хоч і дуже розумний, але небагатий. Нічого дивного, адже голова, як і руки, набирає силу в роботі. А самі розумієте, скільки треба працювати головою, щоб тиждень прожити за мідяк.
Кажуть, що Степан щодня купував на базарі сім коржиків. Сусід його Богдан, багатий на гроші, а не на розум, якось поцікавився, навіщо чоловікові кожного дня стільки коржиків. Степан відповів так:
— Два в борг даю, двома борг сплачую, одного для людей бережу, одним від людей бережусь, а один сам їм. Ясно?
— Не дуже.
— Два в борг даю — дітей годую, підростуть, віддадуть. Двома борг сплачую — батькові й матері віддаю. Одного для людей бережу — друзів частую, одним од людей бережусь — собаку тримаю, щоб дім стеріг. А одного сам з’їдаю.