Якось величезний Півень прийшов до Слона і голосно закричав:
– Ку-ку-рі-ку!
Слон здивувався:
– Чого це ти розкукурікався.
А Півень розгортає кігтями сміття, дзьобає зернятка і знову як закричить.
– Ку-ку-рі-ку!
Дивився, дивився Слон на Півня і питає:
– Хто більше їсть, ти чи я?
– Я з’їм більше! – хоробро відповів Півень.
Почали вони сперечатися. Сперечалися, сперечалися і почали їсти. Слон їв, їв, їв, наївся і заснув.
Прокинувся, бачить – Півень все ще дзьобає зерно. Слон знову взявся за їжу. Їв, їв і їв, а як наївся знову заснув.
Прокинувся Слон, бачить вечір близько , а Півень все продовжує невтомно дзьобати зерно.
Швидко-швидко подзьобає і знову своє:
– Ку-ку-рі-ку!
«Який він жадібний! здивувався Слон. – Я ще не бачив таку ненаситну тварину».
А Півень вважав, що переміг у суперечці. «Влізу я на Слона. Нехай усі мене бачать, який я! – подумав Півень. Шумно змахнув крилами і злетів на спину Слону.
– Рятуйте! Він з’їсть мене! – заволав Слон, струсив Півня і втік до лісу.
А Півень подивився вслід Слонові, поплескав крилами і закричав:
– Куку-рі-ку! Я сильніший за Слона!