Був багач і був бідний. Бідний з жінкою мали собі штири курочці. Зварить бідного жінка курям барабульки, а багач пустить пса, пес кури порозгонить і барабулі з’їсть. Іде бідний до багача та й каже: — Що ти спускаєш пса, коли я даю курям їсти? Каже йому багач:
— Го, мій пес не хоче м’яса їсти, ні твої барабулі.
На другий день знов зварила бабка барабульки, помняцкала і дала курям їсти. А бідний сів собі з ціпом під шіпочку. А багач пса знов спустив. Пес лиш до курей, а бідний ціпом мах і пса вбив. Та взяв за ногу і перекинув на той бік, до багача. Багач прибігає:
— Що ти наробив?! За мого пса будеш сидіти.
Впряг багач коні, поїхав у місто і заскаржив бідного, подав його до суду. Прийшов термін на суд багачеви й бідному. Зібрався бідний, іде на суд. А багач впряг коні і їде. Минає бідного й каже:
— Посидиш тепер за мого пса. Приходять вони на суд, судия питається:
— Ви вбили цему богачеви пса? Каже бідний:
— Убив.
— А за що ви вбили пса?
— Їв від моїх курей барабулю.
— А ви звертались куди-небудь до уряду? Ви скаржилися, що його пес їсть від ваших курей барабулю?
— Нє, не звертався. Тільки казав йому самому, багачеви. А він мені сказав, що «мій собака й м’яса не їсть, не від твоїх курей барабулю».
— Ви би були перший раз звернулися до уряду, повідомили, уряд був би його попередив за пса, і було би пропало, що ви вбили пса. А так будете сидіти.
Каже багач:
— Пане судия! Я не хочу, би він сидів. Най гавкає, та як мій пес гавкав.
Судия сказав:
— Він не може гавкати ніч і день.
А багач:
— Нє, тільки ніч. Вночі я сплю, а днину його треба було б годувати. Най дома їсть.
Ну й нічого, погодився бідний гавкати. Розійшлися вони з суду. Багач минув бідного й поїхав. А бідний піше йде. Зима. Приходить бідний додому, питається його жінка:
— Ну що, діду, виграв?
— Програв, бабо. Тепер панське право. Буду гавкати, та як його пес гавкав.
Зварила баба дідови борщику, дід зібрався у дрантивеньке, яке мав, і пішов до багача гавкати. У багача були під хатою такі прилавки, сів він на той прилавок та й гавкає. А в хаті багач розгорнений, в хаті тепло, жінка зварила багачеви вечерю, наварила м’яса. Багач зібрав ті кости в миску, виніс і висипав перед бідним.
— Їж, — каже, — як мій пес їв.
Бідний погавкав і раненько пішов додому. Баба зварила снідання, дід поснідав, виліз на піч та й гріється до вечора. А другого вечора знов гавкає. А мороз, мороз! Багач каже:
— Погавкай кілька ночей, і так тебе трафить, як мого пса. Гавкає дід, і підійшли до него бідняки.
— Діду, як би в цего багача з кошниці кукурудзи вкрасти? А дід каже:
— Приходіть. Я буду гавкати, а ви носіть кукурудзи.
Поносили злодії кукурудзи, а дід раненько пішов додому. Баба зварила снідання, дід попоїв, виліз на піч і гріється. Багач прибігає до бідного.
— Мой, кукурудзи де з кошниці ділися? А бідний йому каже:
— Де? А відки я знаю? Я гавкав. Ти чого не виходив з хати?
— Е, мій пес, як хтось приходив до хати, бігав, дряпався до дверей, до вікна.
— Ну, — каже бідний, — тепер і я буду дряпатися. Я не знав, що твій пес дряпався.
На другий вечір пішов дід знов гавкати. А в багача були добрі коні. Каже дід тим самим, що крали кукурудзи:
— Прийдіть заберіть коні.
Прийшли вони вночі коней покрали. А бідний бігає навколо хати, до вікна дряпає, до дверей. А багач йому каже з хати:
— Дряпайся, дряпайся. Кошниці кукурудзів уже нема. Ти хоч’, би я утворив двері, би ти ся загрів. Нема, нема.
Раненько бідний пішов додому, а багач прибігає.
— Коні де?! Бідний йому каже:
— Я дряпався, навколо хати бігав. Ти чого не виходив?
— Ну, тепер ти вже будеш сидіти. За мої коні й за кукурудзи. Коней нема, багач зібрався і вже піше йде в суд подавати. Подав його до суду, приходить з суду термін бідному й багачеви. Приходять вони на суд, обидва пішки йдуть. Каже судия:
— Діду, ви виділи, як крали кукурудзи?
— Видів.
— А коней?
— Тоже видів. Я дряпався, а він не виходив з хати.
— Ну, тепер будете сидіти в тюрмі. Чому ви ґазді не сказали? А дід судиї каже:
— А його пес йому казав, хто є коло хати? І сказав судия:
— Ідіть додому і продовжуйте гавкати. А багач сказав:
— Нє, я не хочу, щоб він далі гавкав. Так усе майно моє покрадуть. Так дід виграв і розв’язався з багачем.