Видоїла баба корову, та чогось у хату заквапилася, а дійницю зоставила посеред подвір’я. Прилетіла сорока й ну молоко пити. Виглянула жінка з хати, побачила сороку, підкралася нечутно й хап її за хвоста. Сорока вирвалася, а хвіст так в руках і залишився.
— Хазяйко, хазяйко, віддай мені хвоста, — благає сорока.
А жінка не віддає.
— Поверни, — каже, — молоко, що випила, тоді й хвоста віддам.
Пішла сорока до корови, молока просити, а корова не дає.
— Принесеш мені трави, тоді й молоко буде.
Полетіла сорока на луки, трави просити, а луки не дають.
— Дай нам води, тоді й трава буде.
Полетіла ворона до водовоза води просити, а він не дає.
— Принесеш мені яєчко, тоді й воду матимеш.
Полетіла ворона до курочки яєчко просити. Пожаліла вона сороку та й дала яєчко. Взяла сорока яєчко, віддала водовозу, а той дав води. Понесла вона лукам воду, а вони дали трави. Віддала сорока траву корові, а та дала молока. Повернула сорока молоко хазяйці, а та їй хвіст віддала. Приладнала сорока собі хвіст і полетіла у ліс.