Дрімучим лісом ішли двоє подорожніх — дідусь і хлопчик. Було дуже жарко і хотілося пити.
Нарешті вони дійшли до струмочка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилися, напилися. Дідусь сказав:
— Спасибі тобі, струмочку.
Хлопчик усміхнувся.
— Чого ти усміхаєшся? — спитав дідусь.
— Навіщо ви, діду, сказали струмкові «спасибі»? Він же не жива істота, не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.
— Якби води напився вовк, він міг би й не дякувати. А ми не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина говорить «спасибі»?