Колись жили в одному селі четверо глухих. Один із них був збирачем пальмового соку, другий пастухом — пас кіз, третій торгував сіллю, а четвертий був старостою.
Якось пастух загубив свою отару. Він шукав її всюди, ходив околицями і зайшов у пальмовий гай. Озирнувся довкола — у кого б спитати — і тут побачив на верхівці пальми чоловіка, який збирав пальмовий сік. Пастух крикнув йому:
— Гей, друже, чи ти не подивишся з пальми, куди зайшли мої кози?
— Якщо ти шукаєш мою тещу, — відповів на це збирач пальмового соку, — йди на схід.
І чоловік помахав рукою, вказуючи напрямок.
— Спасибі друже. Якщо знайду своїх кіз, подарую тобі козеня, — сказав пастух і пішов на схід.
На щастя, там він знайшов свою отару. Пастух був дуже задоволений. Взяв маленьке козеня і відніс його до підніжжя пальми, на якій сидів збирач соку. Тоді чоловік з дерева закричав:
— Гей, я не крав твоє козеня! Не вплутуй мене в цю справу.
— Будь ласка, не відмовляйся від козеняти. Я просто хочу тобі віддячити.
— Та як ти смієш звинувачувати мене в крадіжці?
— Якщо я тобі обіцяв, то мушу стримати слово. Бери своє козеня.
Збирач соку зліз із пальми, і вони, не розуміючи один одного, заходилися люто сперечатися. Назустріч їм йшов торговець сіллю. Сподіваючись, що він вирішить їхню суперечку, глухі розповіли йому, в чому справа.
— Цей чоловік плете, ніби я вкрав його козеня, ось він і прийшов з ним до моєї пальми.
— Я обіцяв подарувати цій людині маленьке козеня, а він вимагає в мене великого цапа.
— Друзі, – зітхнув у відповідь торговець сіллю, – вся моя сіль пропала. Можу вам дати тільки жменьку, а більше не просіть.
Торговець підійшов до двох глухих і насипав кожному в долоню по жмені солі. Це вже зовсім спантеличило сперечальників.
Тепер вони стали кричати втрьох і, нічого не розуміючи, вирішили податися до старости. Саме тоді староста посварився з дружиною і був сумний.
Кожен із сперечальників звернувся до старости:
— Старосто, я не крав козеня у цього чоловіка, а він прийшов до моєї пальми і хоче тягти мене до суду.
— Брехня! Я обіцяв йому маленьке козеня, а не дорослого цапа.
— Уся моя сіль пропала, де ж я її візьму? От і довелося дати їм лише по жменьці.
Вислухав усе це староста, похитав головою і сказав:
— Друзі, не вмовляйте мене. Все одно я з цією жінкою розлучуся.