Жила собі бідна вдова з трьома синами. Дуже бідувала, не мала ні їсти, ні в що вбратися, ні дітей чим прогодувати, бо була без поля і без господарства. Мусіла заробляти по людях на хліб і до хліба. Робила вона в багатих, а особливо в свої сестри, яка була багатша за неї. Сестра давала їй мізерну плату, то вона ледве прогодовувала своїх синів.
Одного разу пішла вона до сестри працювати, а сестра навіть не дала їй повечеряти і сказала:
— На тобі три яйця, кусок сиру і корж, щоб діти повечеряли, бо я не маю часу варити.
Бідна жінка взяла то все. Корж і сир розділила між дітьми, і попросила сестру, щоб поклала тих три яйця під свою квочку. Сестра погодилася, а як курка висиділа курчат, вона їх забрала і сказала:
— Тепер я розживуся. Курчата виростуть, будуть нести яйця, я їх буду продавати і щось для дітей купувати.
Курчата росли, а вона заробляла і годувала і дітей, і курчат. Виросли курчата, стали дорослими курми. А вона складала яйця і не давала їх дітям їсти, а носила продавати. Наскладала грошенят і каже:
— Куплю поросятко. Вигодую його, продам і куплю теля. А з теляти через рік-два діждуся корівки, і тоді розбагатієм.
Діждалася вона корівки і далі носила все продавати, а дітям їсти давала погано. Сини були покірні, бо й вони хотіли, щоб були багаті. І мати дуже хотіла, щоб її сини були багаті. Наскладала вона грошей і почала будувати добру хату, а сини виросли і вже хотіли женитися. Мати каже старшому:
— Піди, Юрку, до того багача Кременя. В нього дочка крива, але багата, і ти будеш багатий ґазда.
Син її послухав, оженився на кривій, але багатій дівці. Справила стара весілля. Як розійшлися гості, баба зібрала зі столів, що було непочате, і віднесла в шинк продати. А недоїдки хліба засушила і годувала ними сім’ю. Невістку примушувала все робити так, що не було їй відпочинку ні вдень, ні вночі. Вночі пряла і дерла пір’я. Невістка боялася старої і годила їй.
Через рік-два задумав женитися другий син. Мати й цьому невістку вибрала.
— Піди, — каже, — до млинаря. Там гарна дівчина, але сліпа на око. Батько дасть їй багато віна.
Послухався і середущий син. Справили весілля, і знов посушила стара недоїдки хліба і ними годувала сім’ю. Примушувала невісток тяжко працювати, а сама ходила та все продавала. Невісткам не було ні дня, ні години, а роботи все більшало.
Час пролітав, задумав і молодший син оженитися, Василь. Але той не хотів послухати матері і сказав:
— Жінку я буду вибирати для себе сам. І вибрав собі красуню Марійку з небагатої, але розумної сім’ї. Справила мати й молодшому сину весілля, хоч молодша невістка маєтку не привезла, але була гарна і добра жінка для її сина. А стара дуже вередувала і хотіла, щоб невістки день І ніч працювали. Удень трудилися на полі, а ввечері мусіли прясти і пір’я дерти.
Не сподобалося тото все молодшій невістці. Одного разу поїхали сини на заробітки. А свекруха після тяжкої денної праці завдала невісткам великої роботи на вечір — напрясти куделі і надерти на подушку пір’я. Молодша невістка каже:
— Ви працюйте, а я піду приготую вечерю, заки свекруха спить. Пішла вона в комору, взяла слив’янки, взяла смажену курку, яку стара мала нести продавати, і сіли їсти. Попоїли вони, випили слив’янки, і все пір’я пішло по хаті, а куделі зосталися недопрядені. Свекруха пробудилася і побачила розвіяне пір’я.
— Ах чи сякі-такі! Ви нищите мою працю. А молодша невістка каже:
— Мамо, до мене приїжджав брат, і я приготувала невеличку гостину. Стара оторопіла.
— Чого ж ви не розбудили мене, щоб і я з братом твоїм повиділася? На другий вечір баба прокинулася в комірчині, зайшла і застала то саме. Вона дуже розгнівалася і почала з невістками битися. Молодша невістка не витерпіла і штовхнула бабу з одного кута в другий. Та й сказала другим невісткам, щоб робили то саме, що й вона: так вони її штовхали одна до другої, що свекруха заслабла.
Повернулися з праці сини, жінки вийшли встрічати своїх чоловіків, а мати лежить. Сини питають:
— Що з матір’ю?
— Захворіла й лежить.
Ввійшли сини в хату, а мати не може говорити, тільки мурчить і показує руками: «Ота штовхала в стіну, а та в другу стіну. А найменша трутила на підлогу». Баба показувала то на одну невістку, то на другу, то на третю, показувала на стіни й підлогу. Синам ті материні рухи були незрозумілі. А молодша невістка каже:
— Я все поясню. І пояснила:
— Вона показує, що старший син має жити в новій хаті по правій стороні, середущий по лівій, а я з Василем маємо жити тут, на цій господарці.
І показала пальцем на підлогу.
Невдовзі стара померла, невістки настелили їй пухових подушок і плакали, як люди приходили відвідати померлу. І всі сказали:
— Бачите, як добре розпорядилася Ганна своїми дітьми. Як її гарно нарядили, як плачуть за нею. Хай би й з нами так невістки поводилися.
А невістки по кутках сміялися в кулаки.
Поховали стареньку, і кожний пішов на свою пайку. А найменша невістка зосталася на місці, на всьому готовому.