Народила жінка дитину. Бог виніс дитину на хату. Народила корова теля. І теля бог виніс на хату.
І жінка, і корова бігають навкруг хати, нічого вдіяти не можуть. Жінка руки вгору здіймає:
— Ой, Боже, хоч би не впало!
І корова ходить, а лише жалібно мукає.
Скотилося з хати теля. Впало на землю, встало на рівні ноги і побігло до матері. Корова зраділа, облизала телятко і замукала з радості.
Упало з хати дитя. Мамка підхопила його на руки і притулила до себе. Відтоді усяка не людська дитина родиться і зразу ходить, лазить, стрибає, а з людською дитиною треба носитися цілий рік на руках, щоб воно пішло своїми ногами.