Теля в окулярах

А ще розповідають таке. Якось Адам-хан купив на базарі теля. Привів його додому, наклав йому соломи… А теля їсти її не хоче. Воно ціле літо паслося на гірських луках, то вже як йому було жувати жовту солому після зеленої травички. Теля почало худнути, Адам-хан теж: зі смутку.
Довідався про це Алі Мухамед.
– Мені тебе так шкода, – сказав він, – що я всього за сто афгані навчу твоє теля солому їсти.
Адам-хан зараз же відрахував сто монет. Алі Мухамед подався на базар, купив там окуляри з зеленими скельцями й повернувся до Адам-хана:
– Веди теля!
Адам-хан привів.
– Неси солому!
Адам-хан приніс.
– Не їсть?
– Ні!
Тоді Алі Мухамед надів теляті зелені окуляри. В очах теляти жовта солома зробилася зеленою травичкою, і воно залюбки почало її жувати.
Адам-хан витріщив очі й сказав:
– Знаєш, я дам тобі двісті афгані, якщо ти й мені купиш такі чудові окуляри. А що я розумніший за теля, то привчуся й до дешевшої, ніж солома, їжі, – я зможу жувати землю й гризти каміння.